- Перегляди: 202
У жовтні 1946 р. через зраду побратима, свого ж кущового «Хмари», «Остап» був на волосині від загибелі.
«Остапа» із Семеном Маєвським-«Хмарою» познайомив на початку 1946 р. референт СБ Буковинського окружного проводу ОУН «Кривоніс»[1], який на одній із зустрічей сказав «Остапові»: «У Чернівецькому районі є дуже активний бойовик «Хмара» - бери його собі кущовим у Кіцманський район». У цей час «Остап» вже був провідником Кіцманського районного проводу ОУН і погодився на пропозицію «Кривоноса», оскільки він про нього так добре відгукувався, хоча особисто «Хмару» не знав. Пізніше, наприкінці серпня чи на початку вересня 1946 р., «Остап» зустрічався у Васловівському лісі Садгірського району з керівником «Запрутського» надрайонного проводу «Скригуном», на якій був присутній і «Хмара«. І саме на цій зустрічі «Скригун» призначив «Хмару» кущовим у Кіцманському районі й сам визначив йому села, котрі входитимуть до його куща - Старі та Нові Мамаївці, Лужани, Шипинці, Дубівці, Берегомет. «Скригун» знав «Хмару» особисто та знав села, які були добре відомі «Хмарі» - там він більше знав людей і міг конспіративніше проводити роботу. На цій зустрічі «Остап» фактично і познайомився як слід з «Хмарою».
- Перегляди: 205
Органи НКВС та МДБ кинули всі сили на розшук і виявлення районного проводу ОУН та його керівника «Остапа». Проте їх реальні здобутки значно відставали від розвитку ситуації в оунівському русі. Зокрема, про те, що «Остапа» в квітні - травні 1946 р. призначено керівником Кіцманського району, емдебісти дізналися лише восени, після того, як упіймали «Хмару». Від «Хмари», власне, довідалися і про всю структуру підпілля в районі - на які кущі поділено район, хто є кущовими і їх охоронцями, про відсутність в районі станичних по селах тощо. Після того нової інформації про зміну ситуації практично не надходило.
Райвідділ МДБ у травні 1947 р. прямо про це зазначав, називаючи і причини такої ситуації:
- Перегляди: 873
У с. Мамаївцях давні побратими, «Остап» та «Юрась», ймовірно, планували подальшу роботу підпілля.
Близько 5-ї години вечора прибула до села каральна група - десь близько 25 військових. Потиху будинок було оточено. Повстанці помітили небезпеку, але було вже пізно. Та вирішили не здаватися і дати бій. Повстанці раптово відкрили вогонь, коли ворог ще не сподівався і вважав, що ще не виказав себе. Вони намагались проникнути до хати, та повстанці, що ховалися у стодолі, відкрили автоматний вогонь, далі викинули дві гранати і під прикриттям вибухів гранат та автоматного вогню спробували вирватись з оточення.
- Перегляди: 199
Ліквідація двох видатних діячів повстанського руху - «Юрася» та «Остапа», а також одного з трьох кущових проводів Кіцманщини нанесла значного удару по повстанському рухові. Влада поспішила повідомити, що із їх ліквідацією Садгірський та Кіцманський райони «повністю очищені від оунівських повстанців».
На цей час у Садгірському районі не залишилось жодного озброєного оунівця, в Заставнівському районі були лише бойовики охорони «Кобзаря» і «Макара» - «Когут» та «Скорий», а у Кіцманському залишалося 6 підпільників - два кущові осередки ОУН - «Вишня» з «Малим» та «Матрос» з «Василем», а також одинаки «Борис» та «Гриць». «Хитрий»- «Яків» влітку 1948 р. загинув.