У Добринівцях близько 30 повстанців вийшло з оточення, проте під час відступу організованість зберегти не вдалося, і частина вояків втратила зв’язок з керівником боївки «Юрасем» та переховувалась самостійно неподалік від своїх сіл і свого дому. Водночас НКВС запровадило по всьому Садгірському та Заставнівському районах посилені заходи із переслідування та пошуку повстанців, що вирвалися з оточення. В таких умовах, так і не встановивши зв’язок з керівництвом, чимало повстанців вийшли з повиною до органів НКВС, як тоді казали «представилися».
Основна група повстанців, близько 20 бійців, через с. Васловівці відступили до с. Шубранець. Серед них були: «Юрась», «Деркач», «Славута», «Співак», «Тарас», «Скорий», «Бігун», «Меч», «Іскра», «Грім», «Береза»[1], «Павленко», «Вихор», «Чорногора», «Ворон», «Кліщ», «Грізний», «Тур», «Кирило». З жінок знаходились «Люба», «Орися», «Марта»[2], «Леся», «Оксана», дружина повітового провідника «Кирила» «Софія». В Шубранці повстанці розділилися - частина пішла в гори, а інша - до с. Чорний Потік, далі в с. Онут, де зустріли «Петренка» та «Марту».
Поступово вдалося втекти від переслідувачів. Повстанці трохи відпочили, оговталися від отриманих втрат та знову заходились відроджувати боївку, збирати назад уцілілих повстанців. Всередині травня 1945 р. в боївці було 8 осіб - «Юрась», «Деркач», «Грім», «Заєць», «Дуб», «Чорногора», «Явір» та «Меч». Згодом розшукали «Грізного», «Голуба» (Кочан Василь Петрович), «Байду», «Березу», викликали з села Горошова на Тернопільщині ще п’ятьох повстанців - «Кліща», «Стрілу», «Ліса»[3], «Тура», а також «Марту». Забезпечував повстанців «Козак»[4] (попереднє його псевдо «Дуб»). Зібралися у Горошівському лісі, куди підійшли також провідники «Петренко» і «Кирило».
Щоб змінити настрої серед повстанців на більш оптимістичні, провідники ОУН вирішили провести зміни у керівництві боївки. «Кирило» зібрав нараду, під час якої заявив, що «Юрась» залишатися керівником боївки не може, оскільки його боївка розгромлена у Добринівцях, а «Деркача» повстанці недолюблюють, тому призначив керівником «Кліща»[5] як найбільш досвідченого повстанця, заявивши йому, що покладає на нього великі сподівання і очікує суттєвої активізації дій боївки. При цьому «Кирило» наполіг щоб «Юрась» негайно скликав збори боївки та особисто оголосив воякам про своє усунення і про призначення на його місце «Кліща». «Юрась» це негайно виконав - зібрав усіх повстанців та оголосив їм, що на його місце керівником боївки провідник Буковини «Кирило» призначив найактивнішого і здатного реально вести боротьбу за Самостійну Українську Державу - старого оунівця «Кліща». Після виступу «Юрася» виступив «Кирило», позитивно охарактеризував «Кліща» та вимагав від повстанців безумовного виконання всіх його розпоряджень, хоч би це вартувало їм життя. Повстанці залишилися задоволеними рішенням проводу та новим керівником і дали слово виконувати всі накази «Кліща».
Але «Кліщ» згадує цікаву обставину: «Кирило» відкликав в сторону мене і «Деркача» і нам сказав, що фактичним керівником боївки буде «Деркач», але оскільки його хлопці недолюблюють, то перед хлопцями командиром буде «Кліщ». Я самостійно керувати боївкою не міг, бо не мав достатньо досвіду і був зовсім незнайомий із місцевістю Заставнівського району, тоді як «Деркач» добре знав ці краї. Тому ми командували боївкою разом. «Деркач» віддавав накази мені, а я доводив ці накази до боївки, щоб створити видимість, що командую боївкою я, а не «Деркач»[6]. «Юрасю» «Кирило» наказав збирати собі нову боївку і дав йому на це два тижні.
Боївка перейшла в Добринівський ліс. «Петренко» і «Кирило» покинули розташування боївки. «Юрась» продовжував збирати по навколишніх селах новачків. «Береза» і «Грізний» запропонували піти у Топорівці, навести там порядок. «Кліщ» на акцію не пішов, бо захворів. Тоді «Деркач» взяв боївку, яка налічувала 14 чи 17 осіб, і пішов у Топорівці. «Кліщ», «Юрась» та «Козак» залишились в лісі. Пройшло три доби, коли прийшов «Деркач» і приніс страшну звістку.
[1] Мартинюк Іван Григорович - «Береза», «Степан» (1919 - ?). Народився у с. Топорівці Новоселицького р-ну. Наприкінці 1944 р. вступив до боївки «Юрася», де перебував до дня легалізації - 7 липня 1945 р. Брав участь у більше, ніж десятьох акціях боївки, особисто знищив бійця винищувального батальйону с. Раранча Сологуба. Після легалізації був завербований і повернутий до підпілля. Вся родина - жінка Євдокія, дочка Веро- ня (2 рочки), брат Петро, сестра Домка - вислані у віддалені області СРСР Разом з Іваном Житарюком («Грізний», «Лютий», «Довбуш») проходить по архівно-кримінальній справі № 2550.
[2] Магалевич Синефта Тимофіївна - «Марта» (1914 - ?). Член ОУН з 1944 р. Зв’язкова при боївці «Юрася», в кінці березня 1945 р. «Олегом» призначена провідником Садгірського районного проводу ОУН замість «Лесі», котру переведено на аналогічну посаду в Заставнівський район. На початку червня 1945 р. захворіла на тиф, пролежала хвора у с. Горошівці Заставнівського району близько 2 тижнів і там 23 червня 1945 р. була заарештована. Вироком від 5 вересня 1945 р. засуджена на 20 років каторжних робіт. 28 липня 1956 р. від подальшого відбування покарання звільнена (відбула 11 років і 1 місяць) // Архів УСБУ ЧО. - Осн. фонд. - Спр. 5505.
[3] Дарійчук Іван Софронович - «Ліс», 1914 р. н., уродженець с. До- бринівці Заставнівського району. Член ОУН з 1945 р. Заарештований 10.07.1947 р., засуджений на 25 років таборів.
[4] Безручак Василь Ількович - «Козак», «Дуб». «Кліщ» згадує про нього: «Я не знаю його посади в ОУН, але думаю, що він був тереновим, оскільки забезпечував боївку ночівлею, харчуванням, забезпечував всі можливі зв’язки. Його поле діяльності були села Горошівці, Добринівці і Чорний Потік» (Див.: // Архів УСБУ ЧО. - Спр.5505. - Арк. 48).
[5] Морховецький Рудольф Йосипович - «Кліщ» (1918 - ?). Родом із с. Бояни тоді Садгірського району. Поляк за етнічним походженням. Член ОУН з травня 1944 р. Його батько був мобілізований російськими військами під час І світової війни, тому Рудольф народився у м. Астрахань. Перебував у курені Лугового, згодом - в особистій охороні «Скригуна» в Сторожинецькому районі, наприкінці лютого був скерований у боївку «Юрася». 19 липня 1945 р. в с. Чорний Потік під час бою з опергрупою райвідділу НКВС взятий у полон. Засуджений до 20 років каторжних робіт. 19 липня 1956 р. строк покарання знижено до фактично відбутого і з місць позбавлення волі звільнено // Див.: Архів УСБУ ЧО. - Осн. фонд. - Спр. 5505.
[6] Архів УСБУ ЧО. - Осн. фонд. - Спр. 5505. - Арк. 30, 44.