Після «успішного» проведення виселення 23 травня 1941 року радянська влада вирішила одномоментно позбутися усіх прошарків населення, які, відповідно до комуністичної ідеології, мали б чинити опір радянським перетворенням. До таких категорій населення відносили перш за все родини «зрадників батьківщини», які втекли за кордон до Румунії, урядовців різних рівнів, які служили в румунській окупаційній адміністрації, членів румунських політичних партій, представників економічних станів, яким не було місця в марксистській ідеології – власників промислових підприємств, торговців, великих землевласників тощо. Сюди ж відносили і родини встановлених радянськими каральними органами членів організації українських націоналістів. Соціальний та етнічний склад «ворожого і контрреволюційного» населення був надзвичайно строкатим.
Так, на початку червня 1941 року було підготовлено перелік сімей, які підлягали виселенню, по окремих категоріях та по районах області. 8 червня 1941 року на засіданні Бюро Чернівецького обласного комітету КП(б)У та Облвиконкому розглянуто питання проведення виселення «сімей зрадників батьківщини, поміщиків, фабрикантів, активних діячів контрреволюційних партій, крупних торговців та інших контрреволюційних та кримінальних елементів», зобов’язано виділити автомашини, направити комуністів та комсомольців, затверджено відповідальних за виселення по районах, вирішено забезпечити збереження та здійснити розподіл конфіскованого майна виселених осіб, а також забезпечити умови для «нормального завантаження сімей, які виселяються».
Надалі розроблялися детальні плани проведення операції по районах, закріплення радянських і партійних працівників за конкретними населеними пунктами та сім’ями, яких виселяли, та й власне детальні списки членів сімей, яких планувалося виселити. Наразі такі документи практично не збереглися, проте вдалося віднайти фрагментарні дані з Герцаївського району Чернівецької області, на прикладі яких ми можемо реконструювати в основних рисах етапи підготовки та проведення виселення загалом по області. Зазначені матеріали Герцаївського району Чернівецької області зберігаються в Державному архіві Чернівецької області, зібрані у двох справах фонду Герцаївського райкому партії (Держархів Чернівецької області. Ф. П-14. Спр. 35; Спр. 43). Також збереглася справа із актами опису майна осіб, виселених із Глибоцького району Чернівецької області, яка містяться відповідно у фонді Глибоцького райкому партії (Держархів Чернівецької області. Ф. П-11. Спр. 182). Ймовірно, подібні документи готувалися в кожному районі, проте згодом були знищені, або ж місце їх зберігання не виявлене.
Серед наявних документів – розподіл оперативних груп по конкретних селах та родинах Герцаївського району, які планувалося виселити; список працівників партійних та радянських установ району, залучених до проведення виселення із сіл; остаточний детальний план проведення виселення з району, та матеріали щодо розподілу майна, яке залишило примусово виселене населення.
Ця виселенча акція, проведена на світанку 13 червня 1941 року, стала наймасовішою на Буковині за всі роки радянської окупації. Тоді з території Чернівецької області виселено 2279 родин (7720 осіб), з них 2340 осіб – «члени контрреволюційних партій» та їхні близькі родичі, 2766 – члени сімей «зрадників Батьківщини», 1518 – колишні поміщики, фабриканти, торговці, чиновники та їх родичі, решта – колишні поліцейські, офіцери румунської армії і члени їх сімей. Забезпечували виселення оперативники НКДБ, 3 тис. комуністів і комсомольців та 121 представник місцевого «активу», для допомоги яким залучено 269 автомашин, 2803 підводи та необхідну кількість залізничних вагонів. Одночасно, в ході виселенчої акції було заарештовано 604 особи, які, здебільшого, належали до різних націоналістичних організацій, а їх родичі репресовані та вивезені на заслання.
На загальний висновок керівника партійного осередку в області, проведене виселення «зміцнило позиції радянської влади на селі, підвищило продуктивність праці на підприємствах області, покращило морально-політичні настрої бідняцько-середняцьких прошарків селянства та викликало серед них тягу в колгоспи та подачу заяв на вступ до них (за неповні 5 днів після виселення місцеве населення подало 210 заяв на вступ до вже існуючих колгоспів та 1442 заяви до 73-х нових ініціативних груп із створення колгоспів)».
Влада звітувала, що операція з виселення населення пройшла «організовано і швидко». Вже 14-15 червня ешелони рушили до місця призначення.
Водночас мали місце принаймні два інциденти. В селі Банилів під час виселення у родині Котовчинського квартирував активний ОУНівець Михайло Колотило, пізніше керівник обласної організації ОУН Буковини на псевдо «Кобзар». Керував виселенням співробітник Київського управління НКГБ Давиденко, який в останній момент виявив Михайла в одній із кімнат та був ним застрілений. Давиденко вхопився за гвинтівку Колотила, проте вона була несправна, і Колотило наявним у нього револьвером застрілив НКГБіста та зник.
Також, 16 червня 1941 р. на залізничному перегоні Жучка з одного з вагонів ешелону із сім’ями репресованих через люк 9 осіб здійснили втечу.
Щодо власне переліку сімей, яких було виселено, дані доступних архівів надто неповні та фрагментарні. Повні списки з високим ступенем імовірності зберігаються в Москві, а також можливо в архівах УМВС, що потребує більше часу для їх пошуку і дослідження. Проте маємо переконання, що вони існують та з часом стануть відомі громадськості та науковцям. Водночас нами зібрано усі можливі згадки про виселені родини, які зберігаються у ГДА СБУ та в Державному архіві Чернівецької області.
У цьому контексті висловлюємо вдячність п. Олару Драгошу, котрий свого часу зміг отримати копії частини списків виселених осіб із московських архівів – так звані «повагонні списки» осіб, які знаходились у 34-х вагонах, і які містять дані про 445 сімей у складі 1442 осіб, на 53-х аркушах (у повному обсязі наводяться у збірнику).
Із наявних актів опису майна виселених осіб із Глибоцького району Чернівецької області нам відомі прізвища ще 67 сімей, проте лише імена голів родин. Документи щодо проведення виселення на Герцаївщині містять дані про 141 родину виселених, в складі яких 469 осіб. Зокрема, відомі прізвища голів 24-х родин із села Тарнавка (96 осіб), 19-ти родин із села Мовила (42 особи), 16-ти родин із села Турятка (58 осіб), 12-ти родин із села Мигорени (45 осіб), 12-ти родин із села Хряцка (34 особи) тощо. Загалом маємо дані про 653 родини та про 1978 виселених осіб, або ж маємо імена лише кожного четвертого з усіх виселених з Буковини.
Виходячи із загального плану виселення населення в Герцаївському районі, та порівнюючи його з пізнішими планами проведення подібних операцій в ході операції «Запад» (як найбільш повно збережені) можна прийти до висновку, що процедура підготовки та проведення виселень проходила завжди за подібними сценаріями, тому цю методику детальніше розглянемо у відповідному розділі про проведення каральної акції уряду СРСР проти УПА і підпілля ОУН під криптонімом «Запад».
Депортація 13 червня 1941 року була найбільш масовою акцією із виселення населення Буковини. Старші люди часто згадують про вкрай гнітюче враження, яке справило виселення на всіх мешканців краю. Ймовірно, саме тому початок війни, який стався вже за тиждень, та окупація краю Німеччиною та Румунією у буковинців викликали значне піднесення та сприймалися як «визволення». Пізніші періодичні кампанії з виселення населення Чернівецької області дещо «притупили» в народній свідомості жахливі спогади про виселення власне 13 червня 1941 року, та були витіснені споминами вже про іншу масову акцію з виселення буковинців у жовтні 1947 року в ході операції «Запад».
Василь Мустеца.