Сторінки історії національно-визвольного руху на Буковині в 40-х роках ХХ століття: Події, Люди, Документи 

Чернівеччина.

ДЕЯКІ ФАКТИ, ЩО НАСВІТЛЮЮТЬ
ТАКТИКУ БОРОТЬБИ НКВД З НАШИМ РУХОМ.

Однією [з] широко практикованих органами нквд і нкгб форм боротьби з нашим рухом є провокаційні боївки. Комплектуються вони переважно в більшій кількості з того хідного елементу, який в протязі 1944-1945 рр. відсіявся від Організації і пішов з “повин[н]ою”. При комплектуванні важливу роль відограють чергові моменти: 1) кількість і розміри поступків перед рад[янською] владою в зв’язку з чим настирлива вимога обділитись чинами і активною боротьбою з нашим рухом; 2) боєві якости, розміри обізнаности з тактикою і методами нашої боротьби.

Уперше ця підла форма боротьби була застосована на Буковині в квітні 1945 р. Провокаційна група “Пугача”, відомо, що такі групи майже безпереривно вештаються по терені. Зокрема посилену діяльність ведуть в тих теренах, де у нас попередньо були вузлові точки зв’язку. На протязі 1945р. діяли в терені ось такі провокативні групи: “Пугача” - Путилівщина, “Берези” - “Грізного” - Садгірщина, лейтенанта Шульги - “Явора” - Сторожинеччина, “Помсти” - “Грома” - Вижнеччина, “Наливайка” - Вашківщина. Кожна з них в чисельности - 7 большевиків. Насправді на їхньому рахунку немає занотовано ні одного успіху. Деякі з них активно діяли короткий час, а опісля були розпущені. Н[а]пр[иклад] “Помсти” - “Грома”, “Берези” - “Грізного”.

16.6.[19]45 р. в с. Сторонець (Путилівщина) нквд робило спробу сформувати провокативну боївку з деяких місцевих “істребітелів”, але всі одноголосно заявили, що краще їм іти в ЧА, ніж робити таку роботу. Це, між іншим, свідчить, яке розуміння і наставления населення до провокаційної роботи. Відмінний вид цієї форми [-] це провокаційні боївки укомплектовані з “істребітелів”, чисельність більша на попередню від 15-20 чол. До сьогодні нам відомі своєю діяльністю 2 групи: 1) на терені Карапчівського лісу (Вашківщина); 2) на терені Бобівського лісу (Чернівеччина). Зодягнені вони в різноманітні уніформи, крім цього [неодмінно] з тризубами на шапках. Вони провокують населення, забирають силоміць харчові продукти, щоб наставити населення ворожо до нашого руху і влаштовують засідки по лісових переходах, в прилісних селах та хуторах, але їх діяльність поки що безрезультатна, хіба те, що умудрились спровокувати декілька людей.

Поряд з цією діяльністю працівники нквд намагаються заплямувати наш рух погромницькими і грабунковими вчинками, які самі інспірують, н[а]пр[иклад], 26.4.[19]46 р. в Чорному Потоці (Заставнеччина) нквд вимордувало сім’ю місцевого священика. 26.4.[19]46 р. гром. Каралаш Зиновій переходив зі с. Чорний Потік до с. Брідок (Заставнеччина). По дорозі зустріла його вантажна машина, на якій їхав Христенко (начальник] “істребітельного” баталіону Заставнеччини) та Александров, военрук СШ в м. Заставна. Цих людей впізнав, бо вже задовго до цієї зустрічі знав їх особисто. Крім вищезгаданих були ще якісь нквд-исти, яких він не знав. Христенко зупинив автомашину і сказав, що Карлаш поїде з нами, щоб вказати в Чорному Потоці оселю місцевого священика Костенюка, що без спротиву виконав. І справді безпосередньо після того, як автомашина зупинилась б[лизько] оселі, нквд-исти вимордували сім’ю священика. Вкоротці нквд почало розповсюджувати чутку, що, мовляв, цей жахливий погром влаштували “бандерівці”. Каралаш публично спростував справність цієї чутки і викрив дійсних вбивників. За те нквд його арештувало. 26.6. районний суддя м. Заставна, щоб одбілити нквд, засудив Каралаша Манолія за [...] пропаганду до 2 років тюремного ув’язнення [...] суддя Бондаренко поставив підсудному таке питання [...] був Христенко. Людина на людину схожа, а Христенко [...]. А ти, людина чесна, щоб не [...] свідчення, які оскаржують Христенка [...] : “п’яний не був, а Христенко [...] і не насправді були вони”.

[...] відображення цих підлих [...] методів наводжу витяг з протоколу с[екретного] о[освідомителя] Барбіра Івана псевдо “Олянс” [...] попередніх завдань я мав завдання красти продукти харчування, убрання та опісля пускати пропаганду, що грабіж зроблена повстанцями. Награбованим я мав ділитися з лейт[енантом] Ткаченком та уполномоченим нквд в с. Жадова Стара мол. лейт[енантом] Ленюком. / Степ /

Слава Україні!

Постій, 8.7.[19]46р.                 /-/

Оригінал. Машинопис.
ГДА СБ України, ф. 13, спр. 376, т. 49, арк. 207.
Надруковано: Літопис УПА. Нова серія Т. 19 : Підпілля ОУН на Буковині: 1943-1951. Документи і матеріали. / ред. і упоряд. Дмитро Проданик. - Київ - Торонто: Вид-во "Літопис УПА", 2012. - Арк. 482-483, документ № 82.