бл. 1925, с. Старі Мамаївці Кіцманського р-ну – 8.02.1945, с. Витилівка Кіцманського р-ну. Член ОУН. Організаційний референт Кіцманського районного проводу ОУН. Загинула у сутичці із співробітниками Кіцманського РВ УНКВС. [Літопис Української Повстанської Армії. – Т. 19: – Торонто – Львів, 1993. – с. 275.]
За свідченнями "Мотрі":
"... "ЛАСТІВКА", нині "МУРАШКА", прізвища не знаю, ім’я Марійка, мешканка села Старі Мамаївці, Кіцманського району. Член ОУН з 194З року, зв'язкова "Голуба" (можливо, "Гонти").
Запис в документах:
"... Следствием установлено, что убитая являлась подрайоновой Кицманского р-на по фамилии – ЛАСТИВКА Мария – «Мурашка», уроженка села Мамаевцы, Кицманского района".
Наприкінці 1944 року керівником Кіцманского районного проводу ОУН призначено «Гонту» – Глаговича Дмитра Ілліча, 1922 р.н., уродженця села Дички Рогатинського району Станіславської області. "Гонта" на допиті засвідчив:
"В перших числах грудня 1944 року мене із сотні «Яструба» зв’язкова «Пудра» привела у село Брідок, а з Брідка одна жінка привела мене в Малий Кучурів, де була провідник Буковини «Мотря». «Мотря» познайомила мене із «Мурашкою», котра вже на той час була підрайонною у Кіцманському районі".
В цілому, її називають іноді підрайонною, іноді організаційним референтом Кіцманського районного проводу.
Обставини загибелі викладені у публікаціях, присвячених подіям у Вителівці 8 лютого 1945 року.
Наведемо також коментар представника родини Марії Ластівки-"Мурашки":
"Згадувана "Мурашка" є моєю тіткою по бабусиній лінії - Борисюк (дівоче прізвище) Марія Іллівна. Разом із своїм чоловіком вони були борцями проти радянської влади і вели активну роботу в цьому напрямку. Про ті події в нашій сім'ї не згадувалося і не обговорювалося під великим острахом. Тіло вбитої Марії родина боялася забрати і поховати, інакше вся сім'я (батько, мати і 9 дітей) були би вислані до Сибіру. Кілька днів тіло тримали в трупарні Кіцманського шпиталю, сподіваючись, що рідні прийдуть. Поховали тіло медики, в ямі для хірургічних відходів, недоношених діток та неопізнаних трупів без ідентифкації могили... На сьогодні, в Мамаївцях, ще є живі рідна сестра Анастасія (моя бабуся) і рідний брат Степан згадуваної Марії Ластівки (Мурашка). Анастасія і Степан були 9 і 10 дитиною в сім'ї, та добре пам'ятають ті дитячі, але сумні дні. Сльози батьків і родини, допити КДБ, погрози з боку радянської влади. Родина говорила КДБістам, що Марія не є їхньою родичкою, хоча влада мала беззаперечні докази того, що про Марії хату, город і худобу піклувалися мати та родина. Також на вихованні в родини залишився малолітній син Дмитро, який помер дитиною від менінгіту. Довелось відхреститися від вбитої Марії і признати, що вона бандерівка і злочинець. Моя бабуся й по сьогоднішній день живе в остраху від тих подій, і воліє про це не розмовляти, тільки молитися. Вона ніколи не ходить на жодні вибори, не дивиться телевізор, при вигляді жовто-блакитного стягу її кидає в гарячку, про владу нічого не тямить і чути не хоче. Звичайно, церква московського патріархату допомогла промити мізки моїй бабусі. Але, сподіваюсь, моя бабуся мудра і в храмі Божому шукає Бога! Нам залишається тільки молитися за душі полеглих патріотів нашої України, за згублені душі наших кривдників та ворогів... Ми повинні зробити правильні життєві висновки, опираючись на історичну правду з її похідними".