(з дому Стрішка) народилася 13 січня 1938 року в м. Чернівці, в родині робітника. Батько Мирон все життя працював на цегельному заводі.

В родині виховувалося троє дітей брат Октавіан, сестра Юля і я. Після війни тяжко було жити і я після 8-го класу, в свої 16 років, змушена була йти працювати на фабрику «Трембіта», де працювала все своє свідоме життя, аж до виходу на пенсію. Вийшла заміж за колишнього вояка УПА Нестора Лашкібу, родом з села Верхні Лукавці Вижницького району, виховали сина.

Мій чоловік багато розповідав мені про своє важке життя в підпіллю, в радянських концтаборах, скільки мук та принижень довелося перенести нашим хлопцям під «керівництвом» НКВД – цією окремою каральною владою радянського союзу. Я дуже його жаліла і робила все можливе, щоб ці важкі спогади якось згладити в його пам’яті. Але все даремно, той біль і душевний і фізичний не проходив. Після важкої хвороби він помер в грудні 1993 року.

Нестор був членом Товариства політв’язнів та репресованих. Я не була репресована, але завжди поділяла його погляди і була йому в усьому помічником. Після його смерті, я вступила в Товариство, приймаю активну участь в усіх заходах. Під час приготуванні фуршетів відіграю головну роль, допомагаю чим тільки можу цим знедоленим людям.

Радію, що мене прийняли в Товаристві як рідну, де я знайшла свою другу сім’ю.

Стефанія Миронівна Лашкіба. Член Чернівецького міського товариства.

Надруковано: Войцехівська І.Ф. Долі тисячі доріг. Чернівці: Місто, 2014. - С. 416