Відчутного удару підпіллю на терені Коломийської округи ОУН завдала зрада окружного референта СБ Романа Тучака-“Клима”, що фактично привело до ліквідації цілісності структури цієї округи. “Клим”, через захоплення органами держбезпеки СРСР його дружини 28 липня 1951 р., пішов на співпрацю з ворогом. Під час зустрічі з керівництвом УМДБ Станіславської області на конспіративній квартирі у м. Коломия він погодився надати допомогу у ліквідації підпільного руху на терені Коломийщини. Його завербовано як спецагента під псевдонімом “Тарас Степанович” та повернуто до підпілля.

Зрада “Клима” привела до ліквідації не тільки підпілля Коломийської округи (однієї з найчисельніших округ ОУН), але і залишків підпілля Буковинської округи, у т. ч. і надрайонного провідника “Черемшини”.

Досвідчені оперативники УМДБ Станіславської області виготовили почерком крайового референта СБ ОУН Карпатського краю майора Миколи Твердохліба-“Грома” записку-“штафету” до окружного провідника ОУН Коломийщини поручника Івана Кулика-“Сірого” (на той час уже загиблого – Д.Проданик.) та залишили на “мертвому” пункті зв’язку окружного есбіста “Клима”. У цій записці зазначалося, що сам “Грім” прийти на зустріч не зможе, тому висилає замість себе “представника” крайового проводу.

Також до Косівського району спрямована агентурно-бойова група відділу 2-Н УМДБ Станіславської області. Агенти-бойовики виконували ролі зв’язківців Карпатського крайового проводу ОУН та охоронців “провідників”.

“Черемшина”, зустрівшись з провідником “Недобитим”, у супроводі 5-х охоронців 26 травня 1952 р. прибули до с. Прокурава Косівського району, де зв’язалися з охоронцями окружного референта СБ Коломийщини “Клима” “Івасем” і “Спартаком”.

У ніч на 28 травня 1952 р. “Недобитий” і “Черемшина” у супроводі охоронців прибули на постій окружного есбіста “Клима” на зустріч до “представника” Карпатського крайового проводу “С-14” (роль якого виконував керівник агентурно-бойової групи УМДБ “Сергій”). Їх зустрів роман Тучак-“Клим” і повідомив про прибуття представника крайового проводу “С-14” та дав “недобитому” прочитати записку-“штафету”. “Клим” охоронців відправив на попереднє місце постою, а “Недобитого” і “Черемшину” по черзі супроводжував із агентами-бойовиками до т. зв. “представника”. “Черемшину” скеровано до “представника” під приводом перевірки його організаційних здібностей для подальшого призначення надрайонним провідником на терені Коломийського окружного проводу. Обох захоплено агентами-бойовиками під виглядом “крайової СБ”, і тому ні “Недобитий”, ні “Черемшина” опору не вчинили. Захоплених провідників агенти-бойовики відразу доправили та передали оперативній групі.

У захопленого підступом “Черемшини” емґебісти вилучили 20 бофонів, 4 значки-тризуби і різні підпільні документи та літературу, а також його озброєння: радянський автомат ППШ № ХБ 860 і німецький пістолет Вальтер №175111-К.

Знаючи, що ні “Недобитий”, ні “Черемшина” не підуть на співпрацю, і їх оперативне використання з метою захоплення живими інших підпільників неможливе, обох було арештовано [ГДА СБУ - Ф. 13. - Спр. 372. - Т 56. - Арк. 183-230 (вопросы тактики, методов и средств, применявшимися органами госбезопасности в борьбе с украинскими националистами)].

Захоплених провідників негайно доставлено до Коломийського райвідділу УМДБ, де провели перший допит, а згодом - до обласного управління МДБ у м. Станіславі та поміщено до внутрішньої в’язниці УМДБ Станіславської області.

Після проведення попереднього слідства, за розпорядженням заступника міністра держбезпеки УРСР генерал-майора Єсипенка, у липні 1952 р. “Черемшину” і “Недобитого” під спецконвоєм було переведено до внутрішньої в’язниці МДБ УРСР у м. Києві. 22 жовтня 1952 р. кримінальна справа Ю. Матвіїва була об’єднана із справою М. Кричуна.

Допити захоплених провідників слідчі МДБ проводили в основному у вечірній та нічний час. 18 листопада 1952 р. їм обом висунуто звинувачення за такими статтями Кримінального кодексу УРСР: 54-1 “а” (зрада Батьківщини), 54-8 (тероризм), 54-9 (диверсії), 54-11 (участь у контрреволюційній організації).

Висунуте одне із звинувачень - це зрада Батьківщини. Але Ю. Матвіїв народився у Польщі, а М. Кричун - у Румунії, і обоє ніколи не були громадянами СРСР. То ж яку Батьківщину вони зрадили?

Вироком Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 20 січня 1953 р. обох провідників засуджено до вищої міри покарання - розстрілу з конфіскацією всього майна. 8 квітня 1953 р. Юліана Матвіїва-“Недобитого” і Миколу Кричуна-“Черемшину”, разом з іншими захопленими підпільниками, розстріляно у внутрішній в’язниці № 1 МВС УРСР [Літопис УПА. Нова серія. - Т. 15. - С. 27].

Де знайшло спокій тіло провідника “Черемшини”, у документах радянських каральних органів не знайдено (та і не було в них такої практики документально фіксувати місця масових поховань розстріляних і закатованих - Авт.). Цілком імовірно - у братській могилі таких самих політичних в’язнів СРСР, розстріляних та закопаних у землю без хрестів та надписів.