Я не хотів повертатись
Я народився 14.11.1924 року в м. Могилів-Подільський Вінницької області в родині військового службовця. Мій батько Пантелеймон був офіцером австрійської армії і воював в Карпатах. Діда і бабусю розстріляли комуністи. Деякий час батьки проживали в Румунії в Ботошанах і Сучаві.
Я служив в Румунській армії в чині лейтенанта. Коли закінчилася війна мені видали документи російською мовою, так як моя мама родом з Глибокої, мені наказали повертатися до дому. Я не хотів повертатися назад сюди, знаючи, що добра там немає. Але нас силою депортували на Буковину. Мені з товаришем вдалося перейти лінію фронту через Чехію і ми опинилися на території Австрії. Та біда нас і тут не обминула. Списки депортованих українців румунська влада передала в руки НКВД. Таким чином нас арештували в лютому 1947 р. на території Австрії.
Судили мене за статтею 58-16 (воєнна ст.) і статтею 82 (саботаж). Суд виніс вирок 19 років строгого режиму, який я відбував в різних таборах: Інта, Урал, Алдан, на крайній півночі – Ігарка. Був учасником повстання на Печорі та Воркуті. З цього приводу був знову арештований і засуджений на 7 років. Загалом відбув 17 років ув’язнення. Під амністію мої статті не підлягали, бо другий термін ув’язнення я отримав в таборі, а табірні статті не підлягають амністії.
Повернувся додому в 1969 році. Та НКВД спокою не давало. Кілька разів мене викликали на допити, не дозволяли отримати прописки і потім силою вивезли мене до Орехово-Зуєво. Звідти повернувся в час «відлиги». День Незалежності зустрів в рідній Україні. Допомагав Роману Андрійовичу Татарину створювати наше Товариство в Кіцманському районі, Установчі збори якого відбулися 10 червня 1992 року. В усьому допомагаю і буду працювати поки стане сил. Розумію, що тільки в рідній незалежній Україні настане спокій, ніхто не буде боятися, що в кожну хвилину до твоєї оселі під’їде «чорний воронок» і вороги силою відірвуть тебе від рідні та повезуть на муки за Україну, за любов до рідного краю».
Костянтин Плешко, член Кіцманського районного товариства
Надруковано: Войцехівська І.Ф. Долі тисячі доріг. Чернівці: Місто, 2014. - С.